written on Wednesday, October 31, 2012
Рашинську державу весь час лають. Українську теж лають, бо ми всі в одному інтернеті живемо і узагальнюємо.
Один із приводів пиздити цю собаку — звинувачення в тому, що "вони там" всі тупі, нічого не знають і не вміють в інтернет. А ще сервіс поганий, хамлять і хабарі вимагають. В це загалом охоче віриться.
Вперше я в цьому трохи засумнівався, коли ходив на митницю і мене там не з'їли, не нахамили і зробили шо треба. Але туди треба було ходити ногами.
Вдруге я здивувався, коли отримував закордонний паспорт. Сама процедура була абсолютно пекельна і її опис з великою кількістю слів із розширеної версії російської мови в архівній версії бложика лежить, але був один приємний момент.
Паспорт треба чекати приблизно місяць. Скільки конкретно — не кажуть, а ходити й питати "готово чи ні" не хочеться. Як виявилося, відстежувати стан паспорта можна через сайтік center-person, де видно дату виготовлення і дату, коли його точно можна буде забрати. Дати навіть правильні.
Коли я бодався через написання свого імені в паспорті, то читав закони, наприклад цивільний кодекс. Тексти законів, включаючи чинні, застарілі і купу всякої хуйні, типу підписаних конвенцій, доступні на сайтіку zakon (співіснування в одному урлі слів "zakon" і "laws" мене прикалує). Що зовсім цікаво — там є RSS і захист від дудосу.
Звідти ж я діставав екселівський файлик з табличкою державного бюджету, по якому будував графік.
Ще на сайті ради видно статус проходження законопроєктів, видно поіменні результати голосування (чия картка за що голосувала і як), а зовсім недавно там спливли позначки реєстрації депутатів у залі, по яких видно, хто і скільки разів прогулював.
Ще є таке джерело прикольних циферок — реєстр судових рішень, яким я сам не користувався, але графіки, побудовані по його даних, пару разів заценив. Тут мабуть навіть проходила нога дизайнера, судячи по кольоровій гамі і шрифтах, які не їдять очі, і тому, як вдало у верхньому меню виглядає герб.
Статистика по всяких цікавих речах, типу грошей, населення і врожайності теж офіційно доступна. Правда там явно не старалися, а деякі звіти доступні тільки за 2010 рік, шо підозріло.
На сайтіку ЦВК є інфа про вибори, причому під час підрахунку там постійно оновлювалася інформація. Тут старалися — таблички розбиті по областях, є графіки. Не передній край юзабіліті, але користуватися зручно і потрібну інформацію я отримав.
Щоб зрозуміти, звідки такий святочний настрій, достатньо придивитися до інфи в меню кожного сайту — там є посилання на витяги з "закону про доступ до публічної інформації". Закон досить новий, там написано про інтернет:
Стаття 1. Публічна інформація 2. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 5. Забезпечення доступу до інформації 1. Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: - в офіційних друкованих виданнях; - на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; - на інформаційних стендах; - будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Стаття 19. Оформлення запитів на інформацію 2. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. 3. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
TL;DR Для тих, хто не вміє читати українську: держава зобов'язана публікувати інформацію, в тому числі в інтернеті, інформація відкрита по-дефолту, запитувати інформацію можна по мейлу і не пояснювати, нащо тобі це треба.
Цікавий і правильний загалом закон, а прийнятий у 2011 році кривавим режимом людожери-януковича. Повний текст доступний знову ж на сайті ради. Правда там не можна якось вменяємо подивитися, хто закон писав і хто за нього голосував. Самі собі буратіни — країна повинна знати своїх героїв.
Вобщем, якщо хтось говорить про старих державних пердунів, які не вміють користуватися інтернетом — людина або не в курсі, або бреше, або дивиться рашинське телебачення, де обговорюють інших чінуш.
Чим у Грузії більше молодці — там зробили собі PR на весь світ. Чисті приміщення, видача прав за п'ять хвилин і посміхнені співробітники.
Ось приклад місцевого PR: http://passport-ua.org/ua/contacts.html. На картинці київський паспортний центр. Все в найкращих традиціях грузинського PR — скляні будівлі, білі стойки, великі цифри і обіцянка того, що черг немає. Як він виглядає насправді і наскільки там все добре, я не в курсі, но вобщем роблять правильно.
Якщо інформація про те, що чинуші крадуть, пиляють і взагалі обмежують свободу слова, ллється постійно, то інфа про те, що робляться такі речі, чомусь проходить мимо. Тенденціозність, однак.
Ну і наостанок вже тайське з картинками: http://www.tmd.go.th/en/earthquake_report.php
Я думаю, чого будинок трясеться іноді? А воно он як