Продовження візи
У Таїланді туристів люблять, бо туристи платять гроші. Держава Таїланду теж туристів любить і, щоб з туриста грошей отримати, продає йому візу.
Віза туристична дається на 2 місяці, і отримувати її треба за межами країни. Через два місяці можна сходити в іммігрейшн офіс, заплатити 2000 бат і отримати дозвіл залишитись ще на місяць.
Оскільки я живу хуйзна де, то в іммігрейшн офіс мені доводиться їхати на сусідній острів.
План
Кордон я перетнув дев'ятого вересня - з настанням листопада я почав потроху згадувати про таку штуку, як продовження візи. Сама процедура досить проста - прийти в офіс, заповнити анкету, вклеїти фото, дати паспорт і дві тисячі, почекати годинку і зайти забрати. Фото в мене залишились з минулого разу, ксерокс паспорта вже не просять і взагалі все тривіально.
Єдиними проблемами були постирати сорочку і забрати паспорт із залогу. Іншою проблемою виявилось те, що готівки в мене було п'ять з половиною тисяч, а всі гроші були на депозиті.
Четвертого числа я особливо нікуди не поспішав, на вулиці лив дощ, п'ятого я прокинувся після полудня і поїхав прати сорочки - говермент офіс, це вам не пляж, туди треба пристойно йти.
План виглядав так:
- перевести гроші з депозиту на картковий рахунок
- прокинутись вранці
- заїхати за паспортом і віддати замість нього залог з грошей
- поїхати на пристань (яка в іншій частині острова) і купити квиток на
лодку - о 12:00 сісти на лодку і поповзти на Ко Самуй - о 12:30 вийти на Самуї і взяти там байк, щоб на ньому їздити - о 13:00, коли в Києві почнеться операційний день, гроші дійдуть до потрібного рахунку і я зніму їх у банкоматі - о 13:30 максимум зайти в іммігрейшн офіс і здати документи - о 15:00 максимум забрати документи і поїхати на байку в іншу частину острова до Мойші (@mikashkin) в гості.
Залог
Коли байк береш в аренду, за нього в залог віддають паспорт. Спроба впарити свій внутрішній паспорт не пройшла, хазяїн байка хитрий і перевірив, чи є в паспорті віза, хоча на Самуї такий фокус у мене проходив.
Щоб паспорт забрати, треба поїхати в місце аренди в більш-менш робочий час, щоб застати хазяїна, віддати залог і отримати свій документ.
Перша лодка йде з острова о 7:30, коли ще не жарко, але цей варіант відпав з двох причин: готівку я все одно не зміг би отримати до 13:00, а паспорт до сьомої ранку.
Годин о дев'ятій я, поторгувавшись, віддав 4 тисячі залогу і поїхав за квитком на лодку. Квитки на денну лодку в таку рань ще ніхто не продавав. Упс.
На руках залишалось півтори тисячі.
alt:| Панган
Лодка
На пристані починався якийсь фестиваль і припаркувати байк я там не додумався де - довелось залишити біля супермаркету, до якого ще топити.
З лодкою все виявилось без пригод - віддав 300 бат, дочекався полудня, доїхав куди треба. Мозки, правда, вже почали плавитись від жари.
alt:| Лодка
О пів на першу все так само без пригод я зійшов на потрібний берег. І пішов шукати байк або банкомат або пожерти. На руках залишалось вже 1200 бат.
alt:| Натон
Байк
Вже коли я відійшов від пристані за мною ув'язався абсолютно приставучий, навіть за місцевими мірками, мото-таксист, який запропонував за 50 відвезти до іммігрейшена. Від цифри "50" у мене повністю відключився мозок і я нахуй погодився, замість того, щоб знайти десь поруч аренду байка на один день за 150, як планував.
Опердень
До іммігрейшена я приїхав десь за п'ять хвилин до першої години дня, знайшов банкомат, але упс - гроші ще не того. О 13:05 гроші були все ще не того, я почав нервувати, пішов в інтернети і з'ясував, що якісь ідіоти придумали зимовий час і тому в Києві ще година до початку операційного дня.
Тут я зробив другу помилку і замість того, щоб поїхати позичити тисячу у Мойші, вирішив почекати цю годину (точніше те, що від неї залишалось). Побродив по околицях, мозки остаточно розплавились від сонця.
Через годину, вже о 14:00 за місцевим, операційний день у Києві все-таки настав, на телефон прийшла смс, що гроші дійшли, я радісно побіг до банкомату і там мені все так само показали фігу.
Зайшов в інтернет-банкінг - є гроші. Пішов назад до автомата - ні, зняти не можна.
Розплавлені на сонці мозки згадали якусь розмову про те, що зарахування грошей на рахунок і на картку - це два різні процеси, які можуть трохи лагати. Ну думаю - почекаю ще хвилин десять, паралельно намагаючись знайти все-таки аренду байків. Оскільки іммігрейшн знаходиться не зовсім у місті, то ніхуя я не знайшов, крім дерев'яного дракона на коліщатках.
alt:| Серед нічого
Банкомат як і раніше показував фігу. Десь до половини третьої терпець урвався і я сів на маршрутку, щоб їхати позичати гроші
Маршрутка до Ламая
Маршрутка їхала повільно, сонце жарило. Доїхавши до Ламая і віддавши ще 80 бат, я став дзвонити Мойші і виявилось, що він знову кудись переїхав, а зараз взагалі на роботі. Домовився з ним зустрітись на точці аренди байків.
До цього часу я вже зрозумів, що ніхуя не встигаю, бо на годиннику майже три, іммігрейшн на іншому кінці острова і закривається о пів на п'яту, а туди ще їхати і здавати документи.
На точці аренди байків я успішно впарив внутрішній паспорт в якості залогу. Остаточно охуївши від жари, я сів на байк і поїхав в бік мейн-роада в пошуках заправки, нахуй забувши про те, що домовлявся тут зустрітись.
На заправці я отямився і став знову дзвонити Мойші. В підсумку він мене таки знайшов, показав, куди їхати і я відрубався спати
Наступний день
Чудовим сюрпризом, який я з'ясував, забравши паспорт із залогу, для мене виявилась проставлена там дата, до якої я можу перебувати в королівстві - сьоме листопада. Я наївно думав про дев'яте або хоча б восьме і особливо нікуди не поспішав, а вже було шосте і я нічого не встиг.
Сьомого вранці я все-таки мав в руках паспорт, гроші і байк. Поїхав в іммігрейшн, написав анкету, віддав гроші і паспорт і поїхав погуляти.
Через годину повернувся, а в коробочці з готовими документами мого паспорта з тризубом немає. Починаю нервувати - оверстей файн це ще 2 тисячі, які я ще не позичив, а банкомат мені вперто показував фігу.
alt:| Іммігрейшн офіс, Самуй
Паспорт все-таки знайшовся в коробочці, хоча я не вловив момент, коли він там з'явився. Відкриваю, щоб перевірити і штампика не бачу. Втикаю в сторінку десь хвилину, озираюсь по сторонах в питальній фаранговській усмішці, але все одно бачу тільки штампик до сьомого листопада. Штампик з продовженням виявився на попередній сторінці, тобто на звороті. Зрадований я втік звідти і поїхав назад на Ламай.
А че з банком-то?
Чудово проспавши до вечора я з'ясував, що в Києві вже закінчився наступний операційний день. Поїхав до банкомату - а там все по-старому. Amout over limit і все.
Шо подєлать, відкриваю сіп-звонилку, підключену до інтертелекомовського номера, і починаю робити банку нерви. Інтертелеком радісно говорить мені 403.
Двинув в інтернет-білінг і бачу від'ємний баланс. Початок місяця, ага. Іду в інтернет-поповнялку і розумію, що вводжу номер тієї самої картки, з якої не можу зняти гроші в банкоматі... і платіж проходить.
Поки інтертелекомовський білінг п'ять хвилин втикає, я офігую і перебираю варіанти, шо за хуйня коїться. Через п'ять хвилин білінг перестає слоупочіти, послуга сіп-зв'язку горить зеленим значком, звонилка перестає показувати 403, я знову набираю номер банку, але вихідний дзвінок тупо зависає без гудків і вилітає по таймауту через три хвилини (Timer C=T1*64, де T1=500ms).
Чорткаюсь і дзвоню через сіпнет з його людожерськими тарифами, які все одно дешевші за роумінг.
В банку мені повідомляють чудову кулсторі: на гривневому картковому рахунку немає грошей, тому з мене не можуть списати комісію за зняття грошей з доларового рахунку. Між іншим, комісія - 49 гривень. Пачка немитих подяк відправляється на адресу Нацбанку України і тих мудаків, які придумали мудацький закон через який комісія має нараховуватись тільки в гривні, навіть якщо я користуюсь валютним рахунком.
Через якийсь час інтертелекомовський акаунт все-таки остаточно пропнувся білінговим пинком і дзвінки стали проходити, як зазвичай.
Висновки
Які висновки я зробив з цих всіх фейлів? Ну крім того, що Нацбанк - мудаки, закони пишуть мудаки і гондони, поняття операційного дня придумали фінансові фашисти, а зимовий час - ідіоти.
Щоб такої хуйні не відбувалось, треба
- пам'ятати точний день, коли закінчується віза, щоб не робити паніку, не бігати з жопою в милі і не нервувати. ставити нотифікацію в календарі.
- заздалегідь переводити гроші з депозиту і отримувати на руки кеш
- пам'ятати, скільки кешу мені потрібно, а то начебто валяється пачка тисячних купюр, а потім виявляється, що треба знімати ще з картки
- щось робити з сумою на гривневому рахунку - при такій комісії її вистачить не особо надовго
- знімати одразу по 30 тисяч, а не вісім-десять щоб не розорятись на комісії
- стежити за балансом на інтертелекомовському акаунті, бо він тормозний
- забирати паспорт із залогу не в день поїздки, а теж заздалегідь, причому з'ясовувати, коли у них тут свята, а то розповзуться собі, а фаранг нехай оверстей платить, чо їм
- з забраним заздалегідь паспортом сідати на ранкову лодку о 7:30
- знайти правильну точку аренди байків в натоні, щоб не разорятись
- прати сорочки знову ж заздалегідь, а то мало чи дощ, потоп хуйня всяка
- отримати картку bitinstant, коли вона нарешті з'явиться, щоб не залежати від говнобанків і ідіотських законів
Damage
Найзамічательніше, що я в підсумку нічого не профакапив, бо мав достатньо резервування, хоча й помилився на один день в даті закінчення візи, а інший день проїбав впусту. На оверстей файн не попав, незапланованих витрат - маршрутка від іммігрейшн-офіса до Ламая (80 бат) і жахливо слоупочний мото-таксист на древнючому байку, з яким я ще й торгувався, щоб заплатити 260, а не 300.