Місто
written on Sunday, December 16, 2012
В одному чудовому місті був порт. У порту були вантажники, щоб завантажувати всяке барахло. Вдень у цьому місті було жарко, і вантажники спали в тіні, а на п'ятах у них були написані цифри з вартістю їхньої роботи. Якщо вантажника будили зайвий раз, тобто без пропозиції роботи, то той, хто розбудив, хапав пиздюлів. Правда, це було інше місто, і там вантажників називали "біндюжники". Це був ліричний відступ на правах історичної містифікації, який показує, скільки різних дивних звичаїв було в історії, і не вся упоротость зібрана в Азії.
А тепер раптовий стріт-арт.
І оппа:
У чому сенс цього твору — я не вловив. Або треба більше мріяти, або навпаки частіше повертатися в реальність і робити справи. Ну або треба посилати нахуй всяких радників.
А тепер оголошення. Такі листочки розклеєні по всьому Джорджтауну. На словах "юзає буддистську робу, щоб дрочити" я вже почав здивовано ржати, але виявилося, що чувак дрочить всього-на-всього своє Его. У чому полягає його небезпека для бізнесу (крім того, що він мудак), я так і не поняв.
Ще тут є багато отаких дротяних фіговин. Наскільки я розумію, це не самодіяльність, а цілком організоване явище.
А ось це фотка з передмістя — офіс якогось політичного діяча, який трохи втомив громадян. На відміну від монархічного Таїланду та китайсько-технократичної диктатури Сінгапуру (до якої я ще не доїхав), Малайзія — чесна демократична баблократія. Тут можна займатися вандалізмом, і тебе не відпиздять за це палками.
Ще в Малайзії, на відміну від, писемність стандартна і базується на латиниці. Ну і слова більш-менш вимовні. Оскільки Джорджтаун — дуже схоже на Одесу місто, вассермана тут поважають і все місто втикане написами на його підтримку.
Писемність забавна ще й тим, що вимова тут прив'язана до написання, тому тут пишуть "bas" і "teksi", а не випендрюються з купою винятків і запам'ятовувань.
А ось це — звичайний торговий центр. Кажуть, тут є багато всього, включаючи дешеві китайські айпади, але я лох і не особливо всередині ходив. Під цим молом я перебомжував південне сонце.
У місті є китайська вулиця. Тут селилися перші китайські мігранти. На вуличці ніхуя особливого немає, все навколо таке ж китайське, а деінде побільше.
Китайські мігранти тягнуть із собою свої традиції. Ось, наприклад, китайський ліхтарик висить на стовпі. Багато висить на житлових будинках, всередині там економні електричні лампочки.
Лігво китайської комерції. Китайські ієрогліфи дуже круто виглядають на вивісках.
Площа з металевою херовиною.
Старий форт. У пристойному колоніальному містечку крім шалено-величезних будівель адміністрації має бути форт. Форт стирчить гарматами, всередину я не ходив.
Поруч із фортом є поляна. Не розумію особливого сенсу в таких спорудах — присісти ніде, від сонця сховатися ніде, мабуть ще й ходити туди не можна. У Бангкоку бачив таку саму поляну, але побільше.
А поруч ось така прикольна галерея. Видно поставили нещодавно, ще не встигла зарости.
Поруч все-таки є трохи тіні. Там жрачка, лавочки та дитячий майданчик. У паркані немає проходу, в деяких місцях просто натикані такі тумби, між якими можна пройти, перелізти або перестрибнути. Я спочатку на автоматі йшов уздовж і дивився, де ж прохід. Виявляється, ці тумби — і є прохід. Захист від мудаків на мопедах, які можуть пролізти всюди.
Набережна. Цілком логічно, що форт буває на набережній. Взагалі це все відбувається на острові.
Автобусна зупинка. На лавочках зекономили (ну або дизайнера найняли), тому треба сидіти на трубі. Труб там дві.
Магазинчик, наче 7/11. На магазині наклейки — у шоломі не входити, фотки не фоткати, шкільний рюкзак залишати зовні. Сенс вимоги до рюкзаків у тому, що магазинчики дуже економлять на площі. Двом людям у проході не розминутися, а щоб відчинити дверцята холодильника, треба відходити вбік.
Школярі, які прибігають до магазину, просто кидають рюкзаки на підлогу біля дверей і заходять. Ніяких камер зберігання та іншої єрунди.
Крім мусульман, буддистів, індуїстів, китайців та інших атеїстів, у місті присутній язичницький культ Матері-Землі.
Якщо китайці — це спокійні хитруваті чуваки в типа-європейському прикиді, то індуси — це ад-ад-ад пітьма. Їх багато, вони гучні, вони махають руками. Коли індус усміхається, по обличчю видно, що він думає дві думки: "як би з цього лоха заробити грошей" і "як з'їжджати з теми, якщо будуть бити".
Квартальчик Little India — це дуже багато індусів. Там ходять, їздять, торгують і там прямо на вулиці фігачить гучна індійська музика. Фотографія зверху не передає ступінь упоротості цього місця.
Ось, наприклад, зображення Маніту Хісуса Лакшмі. Ще по місту розвішані банери із зображенням немовляти та написом "humanity last hope". Від якої стіни цей цвях, на що ця надія і які взагалі в людства пекельні проблеми, крім самого християнства, які треба вирішувати — я не зрозумів.
