Мультипаспорт
written on Thursday, February 28, 2013
Для громадян, які перебувають у хімічній комі, нагадую, що з першого січня почав діяти закон про демографічний реєстр та нові паспорти.
Замість купи ментовсько-загсових книжок буде одна нормальна база даних із суцільною нумерацією, паспорти будуть із біометричними даними — краса.
У самому законі, правда, не було жодної конкретики — ні форм документів, ні списку "біометричних даних", суцільні посилання на Кабінет Міністрів, який має прийняти підзаконні акти. Крім того, наприкінці закону є вказівка скасувати дію застарілих законів.
Минуло два місяці
Єдиний документ, бланк якого затвердили — посвідчення моряка. ШТО ЧОМУ.
Зате зробили крутий сайт державної міграційної служби — "нового" органу, який цю базу юзатиме.
Сайт
Сайт дійсно крутий. У мене, звичайно, є стандартна претензія до доменного імені — замість DMSU має бути трилітерна абревіатура DMS (U of Ukraine продубльовано після крапки), але то таке.
Особливо мені подобається логотип служби та те, як його вписали в дизайн. Підозрюю, що логотип робили ті самі чуваки, що й сам сайт. Це цікаво.
Крім того, що сайт круто виглядає, на ньому таки є корисна інформація:
- радісний усміхнений студент-негр на глагне
- адреси та геопоінти всіх відділень
- години роботи
- імена та телефони керівників, правда лише обласних відділень
- телефони всіх відділів, правда для районних номерів не вистачає і вони криво написані
- опис послуг
- FAQ про видачу біометричного паспорта (нібито оновлюваний)
Розділ з описом послуг зроблений взагалі на диво годно — в одному місці і процедура отримання паспорта, і сума штрафу за проживання без паспорта. Для закордонного написана вартість його отримання. При цьому інформація нормально структурована, а не вивалена стіною тексту.
Що тішить — знайшли нормального підрядника, який навіть мобільну версію зробив. Судячи з HTTP-заголовків, працює це все на апачі з пхп, жаваскрипти на жкверях, решта стек — ширпотреб-технології прилагаються. Мабуть, працювали на результат, а могли ж виділити пиздаті мегагроші та "впровадити" шматок лайна на віндах, дотнеті та IIS. У прокинуту совість чиновників я не вірю, швидше це благотворний вплив кризи та відсутності цих самих мегагрошей.
Міграційна служба
Відомство нібито нове, але на сайті дуже вчасно є точні адреси та геопоінти, які вказують на ту саму ментовсько-військкоматівську хрущовку на Філатова. ОВІР був у сусідньому будинку, цікаво навіть, куди його тепер поділи — мабуть, розігнали нахуй.
Одна з хороших новин, які приніс новий закон — паспорт можна отримувати в будь-якому відділенні, а не за місцем прописки. Шкода, звичайно, що в провінції Сурат-Цані відділення немає. Шкода, так.
Біометричні паспорти
Що буде записано в біометричний чип — то ще загадка століття. Оскільки всі "закордонні паспорти" — це насправді travel documents для аеропортів, то їхньою специфікацією займається міжнародна організація цивільної авіації (ICAO).
Зокрема, визначено, що інформація, яка вже показана на паперових паспортах, є обов'язковою, а біометричні дані обличчя (якісне цифрове зображення у форматі JPEG 2000), відбитки пальців та райдужка — опціональні.
Тобто відбитки пальців — це така собі optional фіча. Далі цікавіше:
Дані, що зберігаються на чіпі, мають бути ідентичними до інформації, надрукованої на паперовому паспорті. Це необхідно з двох причин: у разі збою чіпа e-passport залишається дійсним проїзним документом, і власник може ним користуватися.
Це теж цілком логічно — глючний ридер може не зчитати інфу, сканер відбитків може легко зламатися, більш того, він у принципі не зможе зчитати відбитки з мокрих або брудних рук. І особливо важко буває зчитати інформацію з чіпа, який секунду-другу погрівся в мікрохвильовці. Оскільки все вищеперераховане — це зовсім не привід не пускати людину в країну, завжди буде працювати fallback зі звичайним фотографуванням морди через вебкамеру прямо на чекпоінті та задумливим порівнянням отриманого знімка з вклеєним чорно-білим фото.
Покоління паспортів
Що мене цікавить більше — яке з поколінь цієї пекельної технології буде пущено в серію. Судячи з вікіпедії, різні версії паспортів дуже відрізняються:
- є тупі rfid-носії, такі собі бездротові флешки на 30 кілобайт
- є розумніші, зчитати інфу з яких можна тільки знаючи ключ, надрукований на пластиковій частині
- є зовсім розумні, які використовують активну авторизацію з сесійним ключем
Основна причина для істерії щодо rfid — можна зробити жирну антену та сканувати всіх з відстані 100 метрів. У випадку з паспортами це означало б, що будь-хто може віддалено отримати всю інформацію — від імені та номера паспорта до фотки та відбитків. Якщо паспорт зроблений не на технологіях 15-річної давнини, спочатку потрібно взяти його в руки та оптично зчитати MRZ. Звісно, якщо паспорт підтримує BAC, і цей самий BAC — не діра на дірі, як це часто буває.
Малайзія
Під час читання статті у вікіпедії я трохи здивувався — першою країною, яка в 98-му почала використовувати біометричні паспорти, була Малайзія. Цей факт чудовий для тролінгу в жанрі ісламосрачів.
На малайських чекпоінтах дійсно стоять машинки, які зчитують відбитки. Ясне діло, що зчитувати їх з людини можна і без жодного біометричного паспорта, тільки порівнювати ні з чим.
На сухопутному кордоні в Садао ці апарати стоять мовчки, і ними ніхто не користується, а от в аеропорту на Пенанзі пальці дійсно сканують. Приклав два пальці, коробочка моргнула, дівчина в хіджабі кивнула — все, вільний.
Сінгапур
При тому, що Малайзія була першою країною, яка впровадила біометричні паспорти, за два роки до цього, в 96-му, у Сінгапурі вже працювали автоматичні чекпоінти IACS.
Працювало це так: спочатку громадянин ішов в ICA (міграційну службу) та реєстрував там свої відбитки пальців в електронній базі. На кордоні стояли турнікети, типу таких, як у метро, в які потрібно було сунути паспорт (автоматика вміє зчитувати паспорти без жодних чіпів сто років уже), прикласти палець до сканера відбитків і йти собі далі.
З часом системи оновили — внутрішні паспорти оснастили rfid-мітками, і турнікети стали ще більше схожі на ті, що в метро. Я в аеропорту Changi трохи здивувався, коли їх побачив, але потім згадав, що це таке. Сайтик ICA хизується, що на прохід такого чекпоінту потрібно всього 12 секунд.
При цьому біометричні паспорти вони ввели тільки через 10 років — у 2006-му, та й то за вимогою США. Закордонний паспорт — це взагалі така штука, яка більше потрібна іншим державам, ніж рідній.
Для перетину рідного кордону немає жодного сенсу зберігати відбитки в самому паспорті взагалі. Все, що потрібно від паспорта — його номер, використовуючи який, можна зробити запит до бази та отримати звідти необхідну інформацію.
Відбитки
Ще один момент щодо біометричних паспортів — це ставлення людей до того, щоб хтось знімав у них відбитки пальців і вони десь зберігалися.
Сама процедура асоціюється з ментами, криміналом і взагалі принизлива в тому вигляді, як її показують по телевізеру. Взагалі пошук злочинців за відбитками пальців — знатний медіа-міф.
При цьому у китайців ще тисячу років тому був звичай підписувати документи відбитком пальця. Підозрюю, що вони більш спокійно ставляться до ідеї біометричних паспортів.
Підписи
Що мене не радує в історії з українськими паспортами — втрачається гарний момент для того, щоб забезпечити населення електронними підписами. На жаль, ніхто особливо не розуміє, що електронні підписи — це важливо і потрібно. Мабуть, треба зайнятися пропагандою цього явища.
Ще я сподіваюся, що дизайн сторінок закордонного паспорта буде таким же крутим, як зараз, або ще крутішим.