Подорож

written on Saturday, February 23, 2013

У лютому в мене закінчилася чергова тайська віза, і треба було їхати отримувати нову. Взагалі можна було продовжити її ще на місяць, як зазвичай, але тут дуже до речі випав Китайський Новий Рік (CNY), і я вирішив відправитися в похід.

План був зайобиський: поїхати на Пенанг за новою тайською візою, потикатися там день-другий, а потім рушити до Сінгапуру якраз до CNY. Весь маршрут виходив на 1223 кілометри, не рахуючи нічного човна до континенту.

Нічний човен

Нещодавно тут трапилося ЧП — тайці посадили паром на мілину. З цього приводу вони вжили заходів — скасували ранковий паром, який відправлявся на континент о п'ятій ранку. Крім п'ятигодинного парома, який прибуває хуйзна-куди, є ще такий чудовий вид транспорту, як нічний човен. Човен відпливає о десятій вечора, вранці заходить по річці в центр Сурата і являє собою 128 матрацомісць у два яруси. Можна спати, можна дивитися у вікно, можна слухати бородатого сусіда, який заганяє про буддизми, енергії та МММ.

Пенанг

До Пенанга я дістався десь о шостій вечора, ледь знайшов готель, який мені порадили минулого разу, і вирубився спати. Наступного дня я поперся до консульства, та ще й не на таксі, а на місцевому автобусі 101. Заощадив. І в консульстві мені сказали: «Іди звідси, хлопче, ти занадто довго тут відпочивав». Ту лонг вийшов шляхом підрахунку віз — дві штуки, причому одна з них подвійна, а на штампи в'їзду-виїзду працівнику було відверто влом. Цікаво, що паспорт мені не повернули з відмовою, а взагалі не прийняли. Готельно-консульська мафія не любить, коли фаранг сам ходить у консульство і не платить мзду. Віза в Сінгапур у мене вже була, тому я вирішив не паритися і бодатися з консульством на зворотному шляху.

Віза в Сінгапур

Віза в Сінгапур отримується охуєнним способом. Пишаюся китайцями черговий раз. Щоб отримати візу, потрібно зайти на сайт якоїсь туристичної фірми, заповнити там анкету про себе, прикріпити в аттачі фотки себе та паспорта, після чого оплатити пейпалом 40 баксів.

Анкета цікава, там, наприклад, є графа «віросповідання» і питання, чи жив я в країнах, відмінних від рідної, протягом року і більше.

При цьому туристична фірма є локальним гарантом, і її координати вписуються у візу.

Через 10 годин мені на пошту впав pdf-файлик, який потрібно було роздрукувати на принтері і потім показати на в'їздному контролі.

Квитки

Черговий облом чекав мене на етапі купівлі квитків на автобус. Квитки на автобус тут купують на ресепшені готелю — пекельна система бронювання з нумерованими бланками та телефонним дзвінком в агентство. На ресепшені виявилася дуже балакуча китайська бабуся, яка сама в цей Сінгапур іноді їздить до родичів. Виявилося, що квитків до Сінгапуру немає з тієї ж причини, через яку я туди їду — Новий Рік. Були лише ранкові квитки до Johor Bahru, прикордонного з Сінгапуром містечка, та ще й із пекельною націнкою +50 до звичайного тарифу.

JB

До Johor Bahru я потрапив знову ж таки ввечері, бо весь день їхав у автобусі. Навколо буйна зелень, автовокзал, якийсь житловий райончик і дороги без тротуарів. Приїхав, називається, ага. Оскільки готель у Сінгапурі в мене був заброньований тільки на наступний день, я вирішив знайти де в цьому JB впасти поспати. Пішов шукати — ніхуя не знайшов, зате зловив дико балакучого малайського каструльщика з відставних морських вояків. Той хотів спочатку везти мене в пекельно дорогий п'ятизірковий готель, але я таки пояснив, що хочу щось дешеве за 50 RM. Ще він подарував мені свою камуфляжну кепку. Так я потім і ходив містом — у кепці з вишиванкою.

alt:	Лук

Кордон

Вранці цей же каструльщик підвіз мене до кордону (Woodlands Checkpoint) — пекельної суміші торгового центру, авто- та залізничного вокзалу. Там усе гарно, чисто і скляно, але вказівників трохи не вистачає, і треба ходити зигзагами, після чого вийти на нульовий поверх до автобусної зупинки. Міський маршрут 106 ходить через увесь JB, перетинає кордон і далі йде Сінгапуром. Я ж на ньому доїхав по дамбі тільки до сінгапурського чекпоінта.

На сінгапурській стороні так само чисто і скляно, ніяких черг через CNY не спостерігалося. Показав паспорт, показав візу, показав роздруківку авіаквитка назад на Пенанг — впустили. Квиток я купив і роздрукував уже в JB, начитавшись страшних історій про злу митницю.

На ембаркейшн карді (анкеті, яку треба заповнювати перед паспортним контролем) останнє китайське попередження:

alt:	Останнє попередження

З кордону я вийшов у якесь досить живе місце, де була автобусна зупинка, парк і якісь торгові павільйончики. При цьому було дуже тихо, як у якомусь Чернігові.

alt:	Парк

У парку висять круті таблички про воду. Загалом Сінгапур — місто крутих табличок.

alt:	Парк

Але парк такий — не найцентральніший і не найдоглянутіший. Просто шматок зелені з каналом.

alt:	Парк

This entry was tagged