Трамвай

written on Saturday, May 18, 2013

Дістався до Одеси. Влітку в Одесі тепло, круто і взагалі. На хвилі трамвайного буйства імені інженера Буслоу пішов розбиратися, що у нас діється в порівнянні з усякою підмосковною Африкою.

Розбиратися пішов ґрунтовно. З блокнотиком, фіксацією інтервалів, номерів вагонів і трекінгом маршруту за допомогою GPS-логера. Самі по собі маршрути та зупинки в інтернетах є. На гугломапах є зупинки, час руху та посилання на сайтік гортранса, але витягти звідти ніхуя не можна.

На OSM є координати всіх колій (рейок), але про маршрути та зупинки інформації є дуже маленький шматок. Кінцеві, та й то не всі.

З ходу я виявив, що вікіпедія бреше про швидкісний режим, коли пише "не перевищує 20 км/год". Навіть на несуміщених із проїжджою частиною шматках колії трамвай їде з більшою швидкістю, а на довгих виділених ділянках буває набагато більше. Щодо цифри про 300 кілометрів колій — я теж щось сумніваюся, треба б перевірити точно.

Насправді одеський трамвай на деяких гілках — це ніразу не трамвай, а таке замасковане надземне метро. Ну або LRT. За швидкістю та відстанню між станціями (50 кілометрів на годину і трохи менше кілометра між станціями) він дуже сильно косить під сінгапурський LRT. Недарма тут раніше ходив натуральний паровоз, а зупинки називаються "станціями".

map01.jpg

alt: Карта

Застаріла карта маршрутів на 11-й станції Великого Фонтану, на якій якісь сходознавці вчилися малювати ієрогліфи. Знаходиться в павільйоні, перед яким трамвай не зупиняється.

Фонтан

Для початку пішов подивитися, що твориться в себе на Фонтані. Там тепер їздять чергові списані чеські вагони з номерами на 705x, 706x та 710x. Прямо з написами словацькою мовою про те, що треба OPUSTTE DVERNI PROSTOR і один навіть з гербом. Ну зате "нові".

Маршрут номер 18, який я зібрався міряти, ніфіга не ходить, тому що якісь артисти копають землю біля колій між 11-ю та 12-ю. Вдало проклали колії, так. Добре, що не прямо над трубами — могло б і на таке розуму вистачити.

construction01.jpg

alt: Копають

Якісь роботи, через які трамвай не ходить. У вихідні працювати не можна, тому нікого немає, але трамвай все одно не ходить.

При цьому 17-й номер, який від вокзалу до кільця на 11-й станції, ходить, та й чудо-трамвай номер 19 з чатиком для бабусь від 16-ї до Дачі теж ходить, а посередині дірка від 11-ї до 16-ї. Ясна річ, громадяни на 16-й станції штурмують маршрутки і їдуть прямо на них до кінця.

Хороша новина полягає в тому, що номер 17-й їздить регулярно — кожні 8-10 хвилин (міряв) — на маршруті 7 вагонів, в основному остання партія бувших чеських, але помічений ще й синій (відреставрований) номер 4043.

Інша хороша новина полягає в тому, що ділянку між дев'ятою та одинадцятою нещодавно реставрували. Рейки гарненькі, укладені в якусь хитру плиту, з гумою, загалом все, як товариш інженер би зрадів.

rail02.jpg

alt: Стик

Нова рейка в районі 10-ї станції, укладена в спеціальну плиту. Місце стику.

Далі починаються погані новини. Новенькі рейки зістиковані зі старими стрілками, які треба перемикати ломом і які виглядають страшно. На відреставрованій ділянці трамвай добре якщо їде 25 км/год, тому що там колії йдуть по дорозі в потоці звичайного транспорту.

Як тільки відреставрований шматок закінчується і трамвай виповзає на стару ділянку, що йде окремо, одразу розганяється до 40 і веселіше.

grass01.jpg

alt: Трава

Окрема ділянка колій між дев'ятою та восьмою. Трава, гарненько, але колії старі.

Школа

Далі ми тихо й акуратно повземо між восьмою та сьомою, тому що там школа і пару років тому трамвай збив маленьку дівчинку. Збив у тому самому місці, де я сам років 15 тому бігав через дорогу та колії. Там завжди були ідіотські ігрища з відгороджуванням школи парканами від проїжджої частини. Ми звичайно обходили паркан за п'ять метрів праворуч і бігали все одно. 15 років (а скоріше за все більше) всі бігали, ідіоти вирішили проблему тим, що ставили паркани, але врешті-решт фатальне "ой" закономірно сталося і нарешті поставили світлофор. Якраз той випадок, коли інструкції та правила пишуться кров'ю, а на чужих помилках не вчаться. По-хорошому там треба поставити якусь пам'ятну штуку, щоб усі знали, як цей світлофор з'явився.

school01.jpg

alt: Школа

Тут всі бігали 15 років, поки дівчинку не задавило трамваєм.

Що цікаво, сусідній світлофор знаходиться за сотню-другу метрів, там де зупинка трамвая, і цей світлофор був якось хитро синхронізований з вагоном, що під'їжджає. Без усяких комп'ютерів-вайфаїв звичайно, на примітивній електриці з механікою.

Далі ми по фонтану їдемо лихо 30-40 кілометрів/год, дарма що колії старі й криві, а на стиках все розходиться вздовж, впоперек і у висоту.

rail03.jpg

alt: Стик

Шматок старої колії, стик двох рейок. На цьому місці трамвай підстрибує, стукотить і може відлетіти.

Зате колії гарно відгороджені кущами. Не зупинять, але місце показують.

fence01.jpg

alt: Огорожа.

Взагалі дуже хороше місце — і відгороджено, і красиво, і тротуар широкий, і їде трамвай по окремій колії. Не вистачає нових рейок і трави, як на восьмій станції, але теж нічо.

А тепер ще одна школа. Рівно чотири станції від того місця, де "ой" уже стався. Тут чорнила на написання інструкції ще не пролили. Ну хоч бігати майже нікуди, навпроти сухопутка.

school02.jpg

alt: Школа

Перехід через дорогу біля школи. Нерегульований. Коли стоїш і чекаєш, то за спиною проноситься трамвай і треба вилазити на дорогу. І парканчики, які не огороджують ніфіга взагалі, зате пофарбовані в пекельний колір.

fence02.jpg

alt: Паркан

П'ята станція, тут паркан жахливий своїм розфарбуванням, але колії відгороджує.

Праворуч інший паркан, а за парканом лавочки та пам'ятник Ківалову. Шоб прості громадяни ходили по території технікуму і сиділи на технікумівських лавочках, наш депутат швидше вдавиться. Так і йдеш між двох парканів. Особливо весело, коли натовп студентиків виповзає з цієї території, де курити заборонено, і створює газову камеру та штовханину.

Світлофори

А далі ми стоїмо на перехресті на п'ятій. Хвилину-дві. До цього стояли на сьомій, стояли на дев'ятій, стояли на десятій і ще постоїмо на четвертій, середньофонтанській другій і першій, але тут зовсім довго.

Після чого знову тягнуться окремі колії з травою, 30-40 кілометрів на годину і загалом нічого цікавого, якщо не чіпати зупинки без лавочок і захисту від сонця (що буде в наступних серіях).

Після цього всього ми стоїмо на Пироговській хвилини три і викочуємося на кінцеву.

Кінцева

Посидивши на кінцевій досить довго, з'ясовується чудовий факт про час, який вагон стоїть і чекає пасажирів, а потім чекає світлофора на Пироговській.

intersect01.jpg

alt: Перехрестя

Трамвай, причаївшись у ялинках, чекає перемикання дурного світлофора

Світлофор на Пироговській пропускає трамваї раз на три хвилини. Трьох хвилин зазвичай вистачає, щоб швидко-швидко пройти на висадку, пройти поворотне коло і забрати ще пасажирів. Якщо встигли — проїжджаємо світлофор майже одразу. Якщо не встигли або навпаки, пройшли маршрут занадто швидко і хочемо відпочити — стоїмо на кінцевій і світлофорі всі шість хвилин. Це при проході маршруту в один бік за 20-25.

Висновки

Ворог швидкості номер раз — суміщені з проїжджою частиною колії. По такій ділянці, навіть відремонтованій супер-пупер технологіями, трамвай повзе в півтора-два рази повільніше, ніж по старих, але відгороджених, якщо не стоїть у пробці звичайно.

Ворог швидкості номер два — несинхронізовані з рухом вагона світлофори. Вони змушують трамвай чекати на рівному місці, коли він міг би проїхати. Тут мені треба обробляти дані, але я не здивуюся, якщо половину часу на цьому маршруті трамвай витрачає на тупіж на світлофорах.

За номерами три, чотири і п'ять йдуть криві рейки, стрибаючі стики та нерегульовані переходи. На нерегульованих переходах і ділянках, де пішохід або автомобіль може "вискочити з-за рогу", все одно доводиться скидати швидкість. По-хорошому, пішоходи на колії вилазити взагалі ніяк не повинні, а виїзд туди машин має обмежувати світлофор і шлагбауми, як на нормальному залізничному переїзді.

Звідси вимальовується логічний висновок, що треба займатися не реставруванням вулиці та оновленням колій заради оновлення колій, а вирішувати проблему швидкості руху, безпеки переходів і стану колій. Про те, до якої швидкості можуть розганятися наші "татри" — теж у наступних серіях.

This entry was tagged