written on Saturday, September 7, 2013
Після літа, цілком витраченого на відлипання в Одесі, сталося страшне — прислали пропозицію роботи з Києва. Типа з можливістю видаленки.
Після звично нудних переговорів, інтерв'ю по скайпіку, телефону і вживу, отримав фінальне підтвердження і пішов реєструватися як фізична особа-платник податків (aka СПД, ФОП, ЧП, ІП і так далі).
Якась із літер "С" у слові СРСР означала соціалізм. Соціалізм — це така чудова ідея, згідно з якою держава вас нагодує і обігріє, якщо у вас все погано (або вам западло працювати або робота взагалі непотрібна). Щоб нагодувати і обігріти всіх ображених, треба звідкись взяти гроші.
Якщо працювати на роботі згідно Трудового Кодексу і договору про найм, то держава забере дуже багато грошей, десь більше половини. Зовсім в чорну працювати теж не можна, тому що гроші приходять з-за кордону, податкова про це в курсі і просто так забрати їх з рахунку юрособи не можна. Можна або щось купити від імені юрособи, або заплатити зарплату (трудовий кодекс, привіт).
Що таке взагалі юридична особа? Юрособа — це вигаданий персонаж, який вам належить, але який не ви. У юрособи може бути власність, рахунок, майно і зобов'язання, але це не ваші рахунки, майно, власність і зобов'язання.
Якщо юрособа набрала зобов'язань, щось профакапила і не може їх виконати, то при процедурі банкрутства злі дядьки прийдуть і винесуть все печиво з офісу, всі куплені від імені юрособи ноутбуки і холодильники, але до вашого власного золотого унітазу не дотягнуться.
Слова "обмежена відповідальність" — це якраз ліміт, більше якого злі дядьки забрати не можуть.
Тобто це дуже корисна штука насправді. Приблизно як пристойні сисадміни створюють по віртуальній машині під кожен сервіс, так пристойні юристи створюють по юрособі під новий проект. Тому за слова "фірми-одноденки" треба бити по морді лиця взагалі відразу. Як уже написано вище, щоб гроші юридичної особи стали грошима її власника (директора, засновника, акціонера або кого ще) — треба їх явно заплатити з якогось приводу, провести через бухгалтерію і відзвітувати в податкову.
Якщо юридична особа платить зарплату, винагороду, компенсацію фізичній особі, то вона знову ж таки платить за неї грабіжницькі 15% податку на доходи.
Все було б зовсім погано, але існує спеціально створена дірка для тих, хто і податки в такій кількості платити не хоче і працювати в чорну не може (або не хоче). Дірка називається "фізична особа — підприємець". Гібрид їжака з вужем, який платить не дуже великі податки, але юридичною особою не є, розділення власності і відповідальності не відбувається. Гроші зі свого рахунку знімаєш (вони свої власні, а не вигаданого персонажа), а якщо накосячив — продавай нирку і розплачуйся квартирою.
Щоб все було зовсім добре, існує так звана "спрощена система". Платники розбиваються на п'ять категорій залежно від доходу і виду діяльності і платять тільки "єдиний податок" (відсоток від прибутку) і якщо хочуть — ПДВ. Плюс, звісно, платять соціальний внесок у пенсійний фонд. Для прогромистів існує "третя група — п'ять відсотків", але пару років тому взагалі не платили ніхуя, крім соціального внеску.
Найвеселіший момент у цій історії — реєстрацією ФОП займається не податкова. Реєстрацією і веденням реєстру займається якась "реєстраційна служба міністерства юстиції". Слід похвалити нашу криваву диктатуру — процедура реєстрації з часом спрощується. Раніше треба було бігати з папірцями в кілька мутних богаділень, зараз же (з грудня 2012 року) достатньо однієї анкети в цю саму реєстраційну службу і квитанції про сплату 34 гривень. Анкета називається "форма 10", заповнюються очевидні ім'я-прізвище-код-адреса, види діяльності за КВЕД і ще якась хуйня.
Реєстрація навіть робиться віддалено. Процес від цього не стає менш муторним і папірце-орієнтованим, на жаль.
Печальний момент у реєстрації по електронці — треба мати електронний підпис, а щоб його отримати, треба все ж таки сходити кудись і, якщо це комерційний сертифікаційний центр, ще й заплатити 200 гривень.
Паспорт-код-квитанція про оплату — і видають сертифікат у стандартному X509 форматі на одній болванці і приватний ключ у мутному форматі на іншій. Щоб зовсім зіпсувати свято, додам, що алгоритм підпису — не RSA+SHA, а якесь мутне гостоподібне гівно, з пониженою надійністю. Штатний OpenSSL його не розуміє.
Додатковий момент — щоб заплатити 34 гривні реєстраційного збору, треба дізнатися банківські реквізити, які так просто не гугляться і при цьому відрізняються для різних міст (про це далі).
Перша спроба реєстрації була через портал taxer.ua. Заповнюю красиву формочку, натискаю "дайте дві" — і виявляється, що форма генерує файл, який треба роздрукувати (та сама форма 10, але заповнена заздалегідь), підписати, відсканувати назад і залити на сервер. Далі треба відсканувати квитанцію з банку і ІПН.
Після цього скани треба підписати вже електронним підписом. Це робиться прямо на сайті, а оскільки закон забороняє передавати приватний ключ, то з сайту завантажується жава-апплет, рахує підписи локально і на сервер завантажує тільки результат.
Далі таксер випльовує незрозумілу помилку, я дзвоню їм у техпідтримку — і виявляється, що в них нічого не працює, "у проблеми два рівні — технічний і організаційний", і коли полагодиться — невідомо. Ну хоча б висилають PDF з інструкцією, як зробити все те ж саме на державному порталі.
Реєстраційний портал — це дуже страшний сайт за адресою http://rp.irc.gov.ua. На відміну від таксера, там навіть не жава-апплет, а цілий сілверлайтовий пекельний ад, який вимагає встановити в систему додаткові бібліотеки і тільки після цього працює. Звісно ж — тільки під віндой і тільки після трьох ребутів.
Крім технологічного пекла, сайт страшний сам по собі, хоча і зроблений на бутстрапі (сілверлайт там потрібен тільки для електронного підпису). Треба на п'яти екранах заповнювати все те ж саме, що в таксері поміщається в одну маленьку форму. При цьому дані, що заповнюються, повністю дублюють паперову анкету (яку треба підписати руками І цифровим підписом). Дані про себе, включаючи ім'я, ІПН і адресу, треба заповнювати два рази — один раз про те, на кого реєструється ФОП, другий раз про те, хто подає заяву.
На захист можна сказати, що на сайті є оплата реєстраційного збору з банківської картки, що могло б заощадити похід у банк. Загалом юзабіліті цілком на рівні плінтуса, як і в попереднього держсайту, де я бився з реекспортом криптографії з США.
Заява заповнена, файли завантажені і підписані, кнопочка натиснута — після чого анкета йде по електронці все туди ж — на Арнаутську, 25. У пряму і дерев'яну логіку сучасного технофашизму вривається юридична реальність, згідно з якою Україна ділиться на купу областей і міст, у кожному з яких існує місцевий бюджет (куди й платяться податки) і територіальне відділення реєстраційної служби.
Відправляючи заяву, підприємець реєструється не просто "в Україні", а в конкретному територіальному відділенні за місцем прописки. Територіальні відділення — це не різні віконця однієї і тієї ж системи, а цілком автономні сутності, які мають власні рахунки, але при цьому підпорядковуються одним законам і мають доступ до єдиного реєстру.
Наступного дня після відправки заяву повернули (залишили без розгляду) з поміткою про те, що я подав недостатню кількість документів. Подзвонив у цю богадільню по телефону, щоб з'ясувати, що відбувається — питають, який у мене реєстратор (заявки обробляють кілька співробітників, хоча взагалі незрозуміло, навіщо там людина). Оскільки інтерфейс зроблений абсолютно пекельно, я шукаю цю інформацію хвилин 15 і врешті знаходжу під пунктом "переглянути документи", де лежить повна відповідь на мою заявку у вигляді rtf-файла і вказане ім'я.
Перетелефонував і з'ясував, що крім трьох сканів папірців, потрібен ще й четвертий — опис, де написаний список попередніх трьох. Паперовий опис документів при електронній реєстрації, ага.
Наступного дня після повторної відправки в заявки змінюється статус на "зареєстровано", при цьому жодних документів у відповідь не завантажено, навіть кнопки такої немає. При цьому в базі ФОП я вже є, судячи з пошуку в ЄДР, але виписку ще не зробили.
Ще один прекрасний момент — сайт електронної реєстрації не шле на мило жодних сповіщень про зміну статусу заявки. Інший прекрасний момент — навіть щоб зайти на сайт, треба використовувати електронний підпис (який працює тільки в віндах).
Другий робочий день після подання, статус заявки висить все той же — дзвоню ще раз. Оскільки документи у відповідь не завантажені, ім'я реєстратора я знову не знаю. Діставшись до потрібної співробітниці, яка натискає відповідальну кнопочку, з'ясовую, що вони чекають відповіді від податкової, яку вони самі повідомляють про мою реєстрацію. Добре, що не треба зайвий раз ходити, але могли б і писати на сайті, що відбувається. За законом, на заяву мають відповісти протягом трьох днів, а це вже другий.
На третій день заяву вже прийнято, на сайт завантажено RTF-файл з "випискою", де вказана купа цифрок, під якими я записаний у податковій, пенсійному і статистичному. Мого ІПН їм мало, тому в кожній із трьох служб (міндоходів aka податкова, пенсійний і статистичний) мені присвоїли ще один номер.
Отримавши електронну виписку, проходжу наступне коло пекла — отримую електронний підпис вже на ФОП (ще за 200 гривень), відкриваю рахунок у банку (банку потрібні цифрки з виписки, щоб спалити в податкову, що я відкрив рахунок). Далі я все ж таки йду в податкову, щоб зареєструвати книгу обліку доходів. Таку паперову, прошнуровану і з пломбою на шнурівці.
Крім книжечки, в податкову треба подати заяву на перехід на спрощену систему оподаткування і єдиний податок, причому зробити це протягом 10 днів, інакше включиться "загальна система оподаткування" і буде пекельний ад. Форму я знову заповнюю на таксері, але її пекельно кривить і доводиться купувати в податковій два бланки по 2 гривні і заповнювати руками.
В усі три місця — банк, податкову і сертифікаційний центр — я приніс роздруківку виписки, звичайний RTF-файл без підписів і печаток. У податковій більше цікавилися тим, щоб я купив їм канцтоварів — папочку, в яку цю виписку підшили.
У податковій, яку зараз називають "міндоходів", все чистенько-приємненько, черг не бачив, торгують канцтоварами по пекельному прайсу. Сама будівля дуже годно відремонтована, зовні скамеєчки-газончики, ніякого ОВІР-стайл. Торчать посеред району, а до головної вулиці зробили доріжку з плитки, що взагалі дивно.
Як і з реєстраційним відділом, всі територіальні органи — це окремі сутності з власними рахунками. Реєструючись "у податковій", підприємець реєструється в конкретному відділенні і прикріплюється до конкретного податкового інспектора, якому й треба подавати документи (документи потім все одно треба нести у вікно вхідної кореспонденції). Цій же конкретній податковій він і перераховує гроші на її рахунки, а звіти здає конкретному інспектору (хоча звіти в паперовому вигляді здають тільки лохи).
Заяву на єдиний податок треба подати протягом 10 днів після реєстрації, інакше підприємець залишиться на "загальній системі". Заяву на єдиний податок не можна подати по електронці і з нею треба ходити ногами в податкову.
Що радує — позитивна динаміка зберігається і на тижні прийняли новий закон про те, щоб вибір спрощеної системи і єдиного податку вказувався прямо в реєстраційній картці і не треба було ходити зайвий раз.
Після подання заяви на єдиний податок треба отримати ще й свідоцтво платника, яке чомусь роблять 10 днів разом з опечатуванням книги. Свідоцтво платника потрібне бухгалтерії контрагента, щоб там знали, що виплати робляться не фізичній особі і контрагент не повинен платити з них грабіжницькі 15% (див. початок тексту).
Звітність у пенсійний і податкову теж здається по електронці, для чого треба укласти з обома конторами договори про визнання електронних сертифікатів. У пенсійний він відправляється практично однією кнопкою (яку в таксері примудрилися зламати, не помітивши прострочений сертифікат) і на яку відповідає робот протягом півгодини.
Для податкової треба вказувати ще й ім'я начальника територіального відділення, для чого дзвонити туди по телефону. Ім'я начальника досить просто гуглиться, але дані застарівають і в якихось відділеннях такі договори чомусь підписує не начальник, а заступник, і це займає день.
Сходити довелося за підписом (два рази), у банк (два рази), у податкову один раз і ще один раз схожу забрати книгу і свідоцтво ЄП.
Інтерфейси дурацькі, підпис нестандартний, електронний документообіг дублюється паперовим, а феодально-територіальна система пробивається назовні. В ідеалі тут має бути достатньо однієї кнопки, списку КВЕДів і групи ЄП в одній формі, а папірців не має бути взагалі.
І ще — у банку видають ще один електронний підпис. Щоб користуватися інтернет-банкінгом, існує окремий (не той, що в просто фізосіб) веб-інтерфейс, цілком зроблений з жава-апплета.