Біткоїни
written on Wednesday, November 13, 2013
Якщо хтось раптом сидить у танку і не знає, то біткоїни — це такі електронні фантики, які використовуються як гроші. Штука ця досить складна, але якщо на пальцях — у публічно доступній базі даних, копії якої зберігаються на купі комп'ютерів у мережі, записані номери гаманців, скільки там бабла в даний момент та історія переказів з однієї адреси на іншу. Щоб відправити гроші, достатньо додати запис, що з певного гаманця бабло пішло на інший. Завдяки хитрої криптографічної магії зробити це може тільки власник гаманця, з якого передаються гроші. Всі інші машини в мережі перевіряють, що ніхто нікого не наїбав і баланс зійшовся.
Крім цього, можна змусити свій комп'ютер вирішувати криптографічну задачку — і тоді бабло на гаманці з'явиться з нізвідки.
Чим це добре
Придумано це було тому, що грошова система, яку дають банки та держава, не підходить деяким людям з ряду причин.
Наприклад, щоб відкрити рахунок у банку, туди треба йти ногами, показувати свої документи і платити гроші за обслуговування. Хтось вважає, що це дорого, хтось не хоче світити своїм ім'ям поруч із циферкою з десятьма нулями (ну або чотирма — податковій багато не треба). У когось немає адреси та документів, бо він бомж і живе під мостом або бедуїн у пустелі. Комусь лінь ходити ногами.
Ось наприклад, люди продають в інтернеті життєдайну наркоту. Щоб отримати від клієнта гроші, треба сказати йому номер рахунку. Якщо замість клієнта в гості прийшов товарисч майор, то за номером рахунку він швидко догадається, де шукати продавця і зможе змусити банк заморозити рахунок. Не дуже зручно вести бізнес, користуючись такими інструментами. Оскільки торгаші наркотою нікуди не дінуться від того, що всі дружно роблять вигляд, ніби їх немає, то замість цього інструменту вони будуть користуватися іншим.
За номером біткоїнового гаманця не можна дізнатися, кому він належить, бо для його відкриття не треба показувати паспорт, а достатньо натиснути кнопку і згенерувати ключ. Ще гаманець не можна заморозити ніяким способом, крім зупинки роботи ВСІХ комп'ютерів, що входять в мережу.
Чому біткоїнами користуюся я
Я не займаюся продажем наркоти в інтернетах, не ховаюся від податкової і не займаюся іншими веселими речами, хоча міг би.
Я користуюся біткоїнами виключно через зручність і порівнюю їх з оплатою послуг пластиковими картками та зняттям готівки через банкомат.
Картки
Щоб платити зі свого пластику в інтернеті, мені треба подзвонити в банк по телефону, продратися через голосове меню і сказати ввічливій дівчинці з колл-центру, що я хочу дозволити платежі в інтернеті на певну суму на певний термін. Дзвонити треба на український номер, що дещо незручно робити, перебуваючи за 10 тисяч кілометрів і чотири часових пояси від будь-якого українського кордону. Не те щоб я не міг цього зробити, але мені це взагалі не подобається.
Після того як ліміти включені, я можу почати вбивати купу інформації — номер карти, ім'я, термін дії та циферки на звороті в не дуже зручну форму. Іноді в дуже незручну. Після чого, знаючи ці дані, оператор сервера може знімати скільки завгодно бабла з мого рахунку і коли завгодно, а мене ніхто не спитає.
Якщо оператор не злий мудак, він не буде цього робити. Але якщо він просто тупий і нахуй зберіг мої дані, то коли його зламають — я таки буду мати проблеми.
Далі може виявитися, що оператор не приймає до оплати картки українського банку. Ну або навпаки — приймає до оплати картки тільки банків СНД, а мій пейонеровський офшор він не любить. Ну або ще якась хуйня придумається цим прекрасним людям.
Наприклад, просто покажуть білу сторінку. Або скажуть, що комбінація мого IP, країни в якій зареєстрований банк та валюти карти їм не подобається (привіт liqpay). Або платіж буде проведено після того, як його перевірить оператор. Протягом якого часу — це я сам повинен догадуватися. Ну або сума поповнення повинна бути не менше якоїсь відфігоченої цифри в 100, 300, 2000 чогось.
Інтернет-банкінг
У мене є кілька рахунків в українському банку. Деякі відкриті на мене як фізичну особу, а деякі — на мене як підприємця (не юр-лицо, а мене ж, але підприємця. Шиза, так).
Для управління цими рахунками банк придумав два зовсім різних інтерфейси, один з яких зроблений як звичайний браузерний додаток, а інший — як жава-апплет, бо реалізувати роботу з цифровими підписами на звичайному жаваскрипті в них не вийшло, а за законом цифровий підпис тут потрібен.
Щоб перекинути бабло з одного рахунку на інший, мені треба заходити в цей інтерфейс, створювати платіжку, вказувати в ній свій ІПН, після чого чекати, поки почнеться робочий день. Поки робочий день не почався — платіжка не пройде. Щоб платіжка взагалі пройшла, мені треба ще й вводити код зі смс. Причому для фізичної особи смс приходять на один телефон, а для підприємницького рахунку — на інший. Щоб поміняти номер, на який приходять смс, мені треба йти ногами в банк, і не в який-небудь, а саме в одеське відділення, де я відкривав рахунок, і підписувати папірець. Напевно, цю проблему теж можна вирішити, використовуючи тридцять три емуляції та відправивши факс з інтернетів у відділення банку.
Щоб перекинути бабло з гривневого рахунку на доларовий, мені треба просто піти нахуй, бо це зробити не можна взагалі ніяк.
Яку адську магію треба зробити, щоб відправити грошей комусь за межами України і скільки це буде коштувати — я навіть не знаю і дізнаватися боюся. Комісій в п'ять гривень за кожну платіжку і в 10 баксів за зняття бенег у банкоматі мені вже вистачило.
Приклад пекельного пекла при оплаті карткою:
Банкомати
Банкомати — це прекрасно. Єдина проблема — знімаючи гроші за межами країни, я плачу абсолютно пекельні комісії. Спочатку мене лошить той банк, через який я знімаю. Десь доларів на п'ять. Потім мене лошать на конвертації одних тугриків в інші через долар. Після цього мене лошить мій власний банк, знімаючи комісію ще в десять баксів.
Ще банкомат може взяти і зжерти картку. Або там може стояти скімер або камера, яка записує пін, що я вводжу. Або в ньому може просто сидіти вірус, бо банкомати працюють на вінді, яку всі єбуть в рот, а вірус передається статевим шляхом.
Пейонір
Але найбільше мені подобається офшорний пейонір. Хочеш перекинути Обрамці сотню баксів? Відстебни 3.75%. Ну а чого, жалко шоле.
Хочеш перераховувати з банківського рахунку компанії гроші працівникам? Перешли взагалі всі документи, починаючи з консалтансі агрімента, і веди переписку три тижні.
Хочеш мобільний додаток? Та будь ласка — скачай в аппсторі, тільки бабло ти через нього відправити не зможеш, тільки історію транзакцій дивитися.
Резюме
Резюмувати це можна просто — всі охуїли і чомусь розповідають мені, як, коли і скільки своїх грошей я можу комусь віддати. І це не просто дорого — це одночасно дорого, незручно, небезпечно, довго та ненадійно. А щось взагалі не робиться.
У цьому плані біткоїн — уособлення простоти та надійності. Всього-то вказуєш номер гаманця та суму, яку відправити. Комісії або немає, якщо посилаєш нормальну суму, а не соту частку копійки, або фіксована в пару центів. Ніхто не влізе з ручним підтвердженням або якоюсь хуйнею, тому через півгодини платіжка дійде і всі будуть раді.
Чим біткоїн поганий
Тепер про сумне. Якщо навіть не звертати уваги на курс, що скаче зі 160 до 350 баксів за BTC, біткоїни не дуже зручно купувати та виводити. Або плати пекельну комісію, цілком порівнянну з піонеровською за вивід на пластик (а потім плати комісії по пластику, ага). Або шукай мінял, які взагалі не факт що можуть видати потрібну суму.
Ще біткоїн поганий тим, що ніяк не вирішує задачу купівлі пива в магазині чи бензину на заправці — навіть теоретично. Зайти в інтернети, знайти сайт продавця, оформити замовлення і відправити платіжку, яка дійде за півгодини-годину — це біткоїни роблять відмінно.
Зайти в кафе і чиркнути пластиком по кард-рідеру, щоб заплатити п'ять баксів за дієтичний розірви-хавальник — це взагалі ніяк. Худо-бідно біткоїни можуть працювати в місцях типу фудкортів, де використовуються свої картки. Береш картку на місці, закидаєш туди потрібну суму грошей через біткоїни (припустимо, це буде не півгодини, а п'ять хвилин або заздалегідь), після чого платиш цією карткою.
Проїзні в метро або автобусах — чудово можна було б поповнювати. Телефони поповнювати вже можна.
Деанонімізація
Біткоїни анонімні виключно в тому сенсі, що навпроти гаманця не написано ім'я його власника. Це ім'я дуже швидко там з'являється рівно в той момент, коли з цього гаманця оплачується покупка нового айфончика на амазоні з доставкою додому, бронь у готелі або авіаквиток.
Якщо біткоїни коли-небудь замінять банківську систему, то податкова інспекція буде навіть рада — достатньо з'ясувати адресу гаманця, оплату на який виставляє підприємець, і дивитися історію транзакцій та баланс на ньому. Ніякої банківської таємниці, нічого порушувати не треба, все вже публічно.
Заначка
Зараз я використовую біткоїни кількома способами. Перший — це заначка, в якій я тримаю тисячу-іншу доларів на чорний день. За рахунок того, що курс біткоїна росте — періодично там є що пропити, не зменшуючи балансу.
Інший — це оплата всяких ніштяків на амазоні, поповнення телефону, перекази грошей людям за різну роботу (через ківі) та віртуальних кредиток (там же).
Я сподіваюся, що біткоїни або наступна технологія, позбавлена їхніх недоліків, але зберігаюча їхню зручність, рано чи пізно замінять собою хоча б платежі по пластику в інтернеті та зняття готівки. Чи настане таке щастя швидше за всезагальний криптокомунізм — я не дуже впевнений, але чому б і ні.