Львів
written on Wednesday, April 23, 2014
Через всякі різні події, з лютого нахожусь у Львові. Причини банальні — тут дешевше та безпечніше. В Одесі довелося б постійно сидіти на стрьомі, що або якісь рашисти голову розіб'ють, або радянські танки приїдуть. Тим більше, що ринок оренди нерухомості в Одесі нездоровий.
Місто
Від Одеси та Києва Львів відрізняється тим, що це саме місто як соціальне явище, а не просто набір будинків. Тут є ратуша, тут є мер, який ходить вулицею та виступає зі зверненнями. Тут саме місто якесь більш живе й говірке.
Особливо помітно це було під час лютневих подій. Коли на Майдані був апогей подій, усі відвідувачі та працівники кафешок втуплювали в телевізори. Там були трансляції з Майдану та актуальне звернення мера з приводу.
В якийсь момент по західних областях пройшла хвиля антиментівського насильства (aka "ніч гніву"). У Львові я застав це наживо — біля ментовки та прокуратури було досить весело. Барикади зі сміттєвих баків та ментівських меблів, спизжений із кабінетів віскі, зірвані ґрати, розбиті вікна та багаття з усяких папірців, які не були замкнені.
Один із непередбачених ефектів цієї події — телефон 102 перестав працювати, бо АТС у головній будівлі була на першому поверсі, ґрати слабкі — ну ви розумієте. Відірвали все з м'ясом.
Ясна річ, побутова злочинність вихідний не взяла, всякі грабунки, підпали та мародерства відбувалися, а дзвонити нікуди. Шо ви думаєте сталось? Хаос, безкарність, грабь-кради? Неа.
Наступного ж дня на кожному долбаному стовпі з'явилися телефони гарячої лінії, куди дзвонити єсли шо, плюс телефони дільниць. Плюс стали ходити патрулі в зелених жилеточках. Знову ж таки виліз у телеящик мер і сказав, куди дзвонити, як проявляти пильність і взагалі не панікувати.
Потім з'явилася всяка агітація типу "повстанець — не варвар, не руйнуй рідне місто". При цьому агітація з'являється одразу, вона якісна та по ділу. Місто живе, воно говорить.
Крім агітації, яка конкретна та по ділу, є ще дуже багато прапорів. Вішають з балконів, із вікон, вішають у вітринах магазинів. Власники бізнесу не намагаються робити вигляд, що вони не люди, не бояться висловлювати якусь свою позицію. Прапорці на машинах — це взагалі як "добрий день". У лютому було багато всякого "записуйся сюди", "їдь на Київ, збір у пункті такому-то", ну і в такому дусі. Якість матеріалів різна — від крутих плакатів до листочків формату A4, приклеєних скотчем.
Ще цікавий зразок — таблички "ціни не підвищуємо, віримо в гривню, віримо в Україну". Уміють люди, так.
Магазини
У центрі нема супермаркетів. Тобто взагалі нема. Є дрібні магазинчики з прилавком та soviet-style продавщицями, які ясна річ не цілодобові. Зате є кумедний звичай писати фарбою на стіні магазину список того, що там є. Кількома мовами. Виглядає дуже.
Ще дуже дивно бачити, що ринок не працює в неділю. Ну магазини — ладно, але базар, який у неділю закритий — це для мене культурний шок. На Великдень усе було закрито днів три підряд і досі половина рядів пусті.
Крім того, є всяка вулична торгівля у вигляді бабусь, які продають щось прямо з газетки — всякий там сир. Ну або торгівля з машини. В Одесі такого давно не бачив. Ще біля ринку є валютні міняйли, які просто стоять на тротуарі з пачками грошей, взагалі не соромлячись.
Великдень
Перед Великоднем спостерігав черги перед церквами. Приїжджають так сім'ями, з кошиками, рушниками та у вишиванках. Паркуються за пару кварталів, чинно йдуть до церкви в мене за рогом. Багато.
У вихідний майже все було закрито, по місту всі тусили у вишиванках. Натовпи гуляли просто пекельні. При цьому Великдень тут — це не раз-два і в продакшн, це процес на тиждень десь. Ось вже середа, а сьогодні якийсь чувак намагався щось мені впарити та вітався словами "Христос воскрес". У школах, здається, взагалі канікули.
На центральному проспекті відбувається ярмарок, на площі біля ратуші в понеділок обливалися водою (майже як у Таїланді). Обливання начебто традиційні, але в деяких особливо буйних не вистачає мозків — щороку знаходяться школоло, які бігають по місту та обливають усіх підряд. Цього разу мерія вирішила все організувати цивільно, зробили план-схему, в яких місцях обливати можна, а в яких не можна. Школоло це, звісно, не зупинило, вони почали буянити не за схемою, після чого прибігла самооборона та зафігачила мокрих артистів електрошокерами. Загалом Європа-Європою, а слов'янська несамовитість все одно пробивається, навіть тут.
Тротуари
Тут усі паркуються як мудаки. Мерія поступово огороджує тротуари стовпчиками. Допомагає, звісно. Якщо ще маршрутки перестануть гальмувати на переходах і таксисти не будуть юзати шматок дороги під стоянку — буде взагалі краса. Також бачив усякі спроби роз'яснювальної роботи у вигляді листівок під двірник.
У заселеній частині міста майже всі тротуари зафігачені плиткою різного ступеня ушатаності. Є в'ялі спроби поробити велодоріжки, але поки це більше схоже на профанацію.
Що ще радує — нема огидних зелено-жовтих парканчиків. Самі парканчики, на жаль, є. Ну і звісно — водостічні труби, які не ллють воду на тротуар, а йдуть під землю. Інопланетна технологія з майбутнього.
А ще тут є вулиці Джорджа Вашингтона, Джона Леннона та Джохара Дудаєва.
Мова
Дефолтна мова тут, звісно, українська. За російську косо не дивляться, в морду не б'ють, у сфері обслуговування можуть і відповісти. Якісь люди між собою російською говорять. Але по дефолту в більшості випадків все одно українська, причому видно, що для деякої частини населення російська — дуже нерідна мова, практики мало, словниковий запас такий.
Ще тут кажуть "дякую вам", "хлопи" і є набір локальних слів, які я не розумію. Вимов тут кілька різних, але всі відрізняються від тієї, яка в Одеській області. На вулицях трапляються бабусі з гірським загаром і якимось трохи іншим типом обличчя. Або з Карпат, або мене глючить.
Вивіски та реклама українською майже всі. У старій частині міста бувають написи івритом та польською.
Трамваї
У Львові трамваї є. Частини міста, куди на трамваї доїхати не можна, я вважаю за дикі єбеня. Кумедно, що талони на проїзд тут продаються на зупинках та в автоматах поповнення рахунку, а в самому трамваї — тільки у водія і тільки на зупинці. Талони треба компостувати пекельною залізною штукою, інакше можуть спіймати і зробити ата-та.
Іноді трамваї ламаються, стоять, горять на ходу. Рейки начебто нові, але місцями ушатані. Технологію на око визначити не можу, але підозрюю — це BKV, на які Буслов лаявся. Вагони всі однакові, квадратні — Tatra KT4, не такі буханки, як в Одесі. Новий, який схожий на зореліт — тільки один.